Пил в манікюрному кабінеті. Частина 1

Компанія SheMax звернулася в один з провідних вищих навчальних закладів в Україні – Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, щоб провести науково-дослідні експерименти з вивчення характеристик пилу, що утворюється при манікюрі.

22 квітня 2021 року начальник науково-дослідної частини ДНУ, кандидат технічних наук Олексій Полішко і доцент кафедри хімічних наук Володимир Полонський на кафедрі фізичної, органічної і неорганічної хімії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара провели комплексний аналіз пилу після манікюра, визначили розміри, форми частинок і рух в приміщенні протягом робочого дня.

Пил – розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Будь-який виробничий пил, що утворюється в процесі процедури манікюра – є дуже небезпечним фактором і викликає професійні хронічні захворювання.

Варто відзначити, що наявність у манікюрному пилу небезпечних токсичних компонентів, сприяє «отруєнню» організму. У складі лаку та акрилу знаходиться синтетичний компонент – метакрилат. Саме він найчастіше призводить до появи алергії і входить до складу лаків з низьким ціновим сегментом. На додаток до метакрилату виробники використовують ряд агресивних компонентів: формальдегід, толуол, дибутилфталат, ацетофенон, бутилацетат, формальдегідні смоли, нитроцеллюлоза, камфора, каніфоль, діацетоновий спирт

1. Дослідження форми манікюрного пилу

У дослідженні для визначення форми манікюрного пилу використовувалися зразки отримані майстром манікюру за один робочий день. Для дослідження майстер не використовував електричну техніку для збору пилу, всі зразки були зібрані з робочої поверхні манікюрного столу, щоб зберегти первинний вигляд та передати реальну вагу пилу, що залишається після кожного клієнта.

Кімната де були зібрані зразки пилу має розмір 4 х 4 метрів з висотою стелі 2,4 метра де встановлено одне вікно. В кабінеті працює один майстер який має робочий стіл, два стільці, крісло для педикюра, шкаф з обладнанням для стерилізації, умивальник та кондиціонер. 

У досліджуваних зразках присутні органічний нігтьовий і гелевий пил, які утворюються при знятті захисного та кольорового покриття нігтя. Різна вага в зразках пилу залежить від довжини, дизайну та наявності додаткового покриття нігтя базою, акрилом, пудрою. Отримані зразки були відправлені на мікроскопічні дослідження, ситовий та седиментаційний аналізи.

На мал. 2 наведено мікрофотографії часток пилу, отримані на просвічуваному мікроскопі Optica Microscoper Italy B-190 при збільшеннях у 25 та 40 разів.

Розміри і форма частинок пилу є самими різноманітними, але найчастіше це лусочки або пластинки довгастої форми з рваними нерівними краями розмірами від десятків до кількох сотень мікрометрів. Часток з однаковими розмірами в трьох вимірюваннях та з великою протяжністю в одному вимірюванні (волокна, голки, стрижні) практично не спостерігається.

При збільшеннях у 170 та 500 разів, отриманих за допомогою мікроскопу МІМ-7 (мал. 3) можна ідентифікувати форму та розміри дрібних часток пилу. Як видно, це пластинки дуже неправильної форми з гострими нерівними краями, які здатні довгий час знаходитись у невагомому стані і переміщатися у повітрі приміщення, утворюючи аерозолі.  

2. Дослідження дисперсності часток манікюрного пилу

Дисперсність – фізична величина, що характеризує розмір зважених часток в дисперсних системах. Величина якою міряють дисперсність називають мікрон або мікрометр (скорочено мкм).

Оскільки зразки манікюрного пилу складаються з часток, які дуже відрізняються за розмірами, для визначення їх дисперсності застосовано комплексний підхід. Він полягав у тому, що спочатку проводився ситовий аналіз, в результаті якого була відокремлена найбільш дрібна фракція пилу. Потім для цієї фракції визначення гранулометричного складу проведене шляхом седиментаційного аналізу. На мал. 4 показано загальний вигляд різних фракцій проби після проведення ситового аналізу.

В пробі присутня невелика кількість (1,1%) дуже великих частинок у вигляді залишків нігтів, 37,1% від маси проби – це частинки розмірами від 250 до 500 мкм та 61,8% маси проби складають частинки розмірами менше, ніж 250 мкм.

Використовуючи отримані параметри, розраховано диференційну криву розподілу часток у пробі пилу (мал.6), мінімальний та найбільш імовірний радіуси частинок у пробі пилу. Критерій F показує різницю між середніми статистичними значеннями розподілу часток пилу за їх розмірами.

За результатами розрахунку методом седиментації, мінімальний радіус частинок досліджуваного зразку пилу – 15,7 мкм; найбільш ймовірний розмір частинок – 91,05 мкм. Таким чином, у фракції пилу розмірами менш, ніж 250 мкм, більшість частинок має розмір приблизно 90 мкм.

Читайте продовження унікального дослідження.