Варто відзначити, що все більше підприємців, які працюють в індустрії краси відмовляються від цієї ганебної системи оплати праці. Попри "професійні" поради інстагуру та "практиків", які, навіть, не дуже приховують, назвемо це так, особливості фінансової моделі своїх салонів. Чому не дуже приховують? Тому що знають, що зрозуміють одиниці. 

гайд "система оплати праці майстрів в салонах краси, косметологічних клініках та SPA"

1. Що таке ФОП

Давайте згадаємо, що таке Фонд оплати праці. ФОП – це зарплати, премії та інші виплати всього персоналу: і майстрів, і лікарів, і адміністраторів, і прибиральників, і директора, і бухгалтера, і комірника, і будь-яких інших співробітників, які в нас працюють у штаті. 

Щоправда, через одного з них при цьому не уточнює: "за вирахуванням собівартості". Що не робить ситуацію кращою - навпаки. Втім, не будемо забігати наперед.

2. Недоліки відрядної системи: екскурс в історію

Недоліки відрядної системи оплати праці описані ще Фредеріком Тейлором у 1886 році. Під відрядною оплатою мається на увазі така, коли за одиницю роботи встановлюється розцінка і далі діє принцип "більше зробив – більше отримав", який, за всієї своєї зовнішньої привабливості, стимулює не до підвищення продуктивності, а до її сильного заниження через виникнення браку, вичерпання ресурсу обладнання, саботажу тощо.

Тейлор довів що правильно організований процес роботи сам призводить до найкращого результату. Говорячи іншими словами, не треба стимулювати пілота летіти швидше. Пілот летить за розкладом. Будь-яке відхилення від розкладу – це ризик катастрофи.

За рахунок технічних винаходів і фахового менеджменту вимоги до персоналу скорочуються, а їхня продуктивність зростає. І ось за те, що на такому підприємстві продуктивність істотно вища за середньоринкову, робітники на ньому теж отримують вищу за ринок, тобто зарплату, яка перевищує (не більше 15-25%) середню зарплату для працівника даної кваліфікації на ринку праці даного регіону.

Іншими словами, не зважаючи на розмір вашого салону або клініки, фахівці порівнюватимуть свою зарплату з ринковою. Майстер буде схильний змінити місце роботи, якщо за подібну працю в іншій компанії йому запропонують більше. 

Тому підприємство має:

У відрядній системі заробітна плата залежить від кількості виробленої продукції протягом робочого часу. В наш час, крім індустрії краси, відрядна оплата праці застосовується переважно для оплати некваліфікованої праці (наприклад, збір ягід). 

Систему, яка взагалі ніяким чином не підходить для сфери послуг, бездумно зробили фетишем в індустрії краси. Те, на що вона перетворилася в індустрії краси і те, на що вона перетворила саму індустрію призвело до великих проблем на ринку. 

Відрядна форма оплати праці застосовується у випадках, коли є можливість тарифікувати працю шляхом встановлення норм виробітку. Звідки брались ці норми? Зазвичай з орієнтації не на технології, а на «найшвидкого» працівника. Його швидкість трохи зменшували і вважали еталоном. 

Ну, те, що вони були болванками за часів Радянського Союзу, це зрозуміло. Клієнтів у перукарнях обслуговували в порядку живої черги, без запису і це, до речі, єдина модель роботи, в якій з великою долею припущення можна використовувати відрядну систему оплати праці.

 У всіх інших моделях з попереднім записом – відрядна оплата праці і похідні від неї монстри – вбивчі для бізнесу. 

Почнемо з хибних установок. Виходить, що, використовуючи відрядну систему, директор салону або клініки припускає, що майстри ледачі і єдина можливість змусити їх працювати – платити %.

Коли ми використовуємо погодинну оплату, оклади та премії (оплата праці складається з постійної та динамічної частин), то будуємо роботу салону краси або клініки на тому, що майстри є професіоналами. Ми наймаємо тільки тих майстрів, які поділяють нашу філософію, їм подобається бути частиною того, що ми даємо людям разом, які розуміють, що таке професійна діяльність, а не колхоз, базар і комунальна квартира під одним дахом. 

За відрядної ж системи, сума заробітної плати чітко залежить від кількості виробленої продукції, у нашому випадку – виконаних послуг. Не враховується якість виробленої продукції, а тільки кількість. Так і було в радянських перукарнях. 

Але ж, ви ж не радянська перукарня. Ви ж прокидаєтеся і засинаєте з мантрою про високий сервіс і якість. Ви можете заперечити, що якість салонних послуг важлива і ви її контролюєте. Цікаво знати: як? Відсилаю вас до статті про SOP (стандартні операційні процедури).

Підприємства, які не використовують відрядну систему оплати праці ставляться до співробітників, як до професіоналів, а не як до майстрів, які стрижуть болванки, штампують манікюри, чищення обличчя або ін'єкції. 

Йдемо далі.

3. Чому % від виручки – це завжди конфлікт?

Конфлікт «фахівець – директор»

По-перше, це конфлікт «фахівець – директор». В індустрії краси – це постійна боротьба керівника і фахівця.

Спеціаліст каже: раз на мені лежить продуктивність, раз я сам заробляю, то я і сам буду все вирішувати. Як мені працювати, на яких матеріалах, з якою швидкістю, чого вчитися, чого не вчитися і так далі.

Відрядна система оплати праці пов'язує заробіток з індивідуальними результатами майстра, залишаючи поза увагою роботу салону та чи клініки загалом, і, звісно, відчуття причетності втрачається. Тому виникають постійні складнощі з дотриманням SOP, правил роботи, правил обслуговування клієнтів тощо. 

Власне, нажаль, в багатьох салонах та клініках не існує нічого такого, до чого варто бути «причетним», окрім пустопорожніх лозунгів.

Майстер на відрядній системі розуміє, що ви для нього ніхто. Звідси перевитрати матеріалів, недбале ставлення до обладнання, крадіжки тощо. 

У відповідь ви вмикаєте репресивну машину. В застосуванні «батогу» немає нічого поганого, якщо це знову ж таки, частина системи, а не істеричні реагування на власні управлінськи помилки.

Але щойно ви перейдете межу – а це обов'язково рано чи пізно станеться, і ваш майстер чи арт-директор або адміністратор отримають значно менше, ніж розраховували, вони або звільняться одразу, або відмовляться працювати, доки ви не приберете ці ризики.

І ось ви знову в пастці і шукаєте «чарівну пігулку» на тренінгах, марафонах чи коуч-сесіях.

На яких вас вчать речам, які спрямовують вас ще більше до прірви. Ви починаєте застосовувати різноманітні збочення в оплаті праці. Наприклад, призначати різний % за різні послуги, застосовувати прогресивний %, % за мінусом собівартості» тощо. Починаєте економити на косметиці. Як мені сказала одна майстриня: власниця салону так прямо і сказала: «Твоє завдання – робити з «лайна цукерку». 

Звідси наступна проблема – єдиним критерієм якості стрижки, фарбування, догляду, манікюру є «подобається» або «не подобається», висловлене клієнтом.

Сьогодні, фактично, фахівець керує ФОПом салону або косметологічного центру: він каже, якими мають бути відсоток, ціна послуги, собівартість і ваш маркетинг. 

Продуктивність праці та максимальне завантаження встановлюють фахівці – кожен індивідуально для себе. «Мене так навчили», «я роблю процедуру так», «неможливо робити інакше» – за цими словами ховаються простої і непрофесіоналізм. 

Якщо тільки частина роботи піддається об'єктивному виміру, то не вимірювані або нечітко сформульовані обов'язки ігноруватимуться. Чому не працюють всі ці нескінченні спроби змусити майстрів продавати, рекомендувати один одного і так далі. І спроби оплатити їх призводять до конфліктів (адміністратор «ставить галочку», хто рекомендував, кому записати продаж і тому подібний маразм).

Нехтування тенденціями ринку. Коли купівельна спроможність знижується і зростає конкуренція моделей – доходи підприємств знижуються, а зарплати починають штучно підніматись, щоб зберегти фахівців. 

Водночас, замість того щоб, як мріють керівники і розповідають консультанти, «прагнути заробляти і зростати», фахівці йдуть в інші салони і косметологічні клініки, де їм пообіцяють вищий відсоток (і вільний графік на додаток). 

Таким чином, знову і знову запускається колесо непрозорості ринку. 

Конфлікт «фахівець – адміністратор».

З конфліктом «фахівець – директор» розібралися, тепер давайте подивимося на конфлікт «фахівець – адміністратор».

Пам'ятайте про те, що послуги різні за «трудомісткістю / часом / вартістю». Наприклад, послуга нарощування вій триває 2-2,5 години і коштує менше, ніж послуга ламінування вій тривалістю 60 хвилин, до того ж, з меншою собівартістю. Усе це – чудове середовище для маніпулювання адміністраторами.

Тому майстер постійно чергує біля стійки адміна з метою урвати собі «гарних» клієнтів і не віддати «своїх». Починається «дружба»: а ти пиши мені цю, а цю не пиши.

Сюди ж відносимо конфлікти "хто продав косметику?!?". 

А якщо у вас в салоні краси досі немає CRM і заробітна платня розраховується та видається вручну, собівартість послуг занотовується і рахується вручну - це постійний конфлікт, як невід'ємна частина робочого процесу.

Ще один конфлікт «фахівець – фахівець».

...

Теги [скільки платити майстрам в салоні краси, скільки платит косметологу, скільки платити перукарю, скільки платити масажисту, скільки платити майстру манікюра, оплата праці в салоні краси].